Валя і Юра одружилися на п’ятому курсі навчання в інституті. Через рік у них появилася перша донька. Назвали Оленкою. Згодом народилася Марійка. Дуже гарні та розумні дівчатка купалися у любові щасливого подружжя. Тато заробляв непогані гроші, і діти ні в чому не відчували нестатку.
Оленці виповнилося 8 років, коли Юра щоденно приходив додому у нетверезому стані. Без усякої причини чіплявся до Валі, нещадно бив. Ці картини назавжди отруїли дитячі спогади. Одного вечора він заявив, що залишає сім’ю.
Валя працювала лікарем у дитячій лікарні на півтори ставки, але все одно грошей не вистачало. Економили на одязі, на їжі. Діти не могли зрозуміти, чому тато розлюбив їх, чому ніколи не приходить, не купляє подарунки, не цікавиться, як у них справи.
Оленка багато плакала. Образа на батька з кожним днем збільшувалася, переростаючи в невимовний біль. Гнів та ненависть заполонили серце. На душу важким каменем ліг тягар гріха. Дівчина не могла спілкуватися з хлопцями в класі, у дворі. Цуралася родичів та знайомих чоловіків. Ні настрою, ні сили жити далі.
Одного разу сім’ю відвідали сестри з молитовної групи, до якої належала Валя. За чашкою чаю співали, розмовляли, насолоджуючись присутністю Божої любові. А потім молилися. Оленка довго не могла вимовити: «Боже, прости мене і допоможи простити тата. Прости його, він заблудився!» Нарешті «прощаю» злетіло з її вуст, і в ту мить невимовний тягар залишив серце. Важкі болючі кайдани, що стискали дух, душу і тіло, враз кудись поділися. Сльози струмочками текли по обличчю. Дівчина обіймала усіх і дякувала Богові за дивне зцілення.
Згодом Оленка закінчила інститут і одружилася. На сьогоднішній день вона є мамою трьох діток. Жінка щаслива, бо одного разу відчула силу молитви і радість від дотику Господньої любові.
У молитві, яку залишив нам Господь, є такі слова: « … і прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим…» Чому необхідно прощати? Кому потрібне прощення? Як прощати? Де прощати? Хто повинен прощати?
Прощення потрібно нам! Воно дає волю, радість, наповнює нашу душу спокоєм і любов’ю. Як прощати? Так як Христос!!! Він прощає і не згадує! Не обмовляє, не ганьбить ближнього, забуває назавжди! Прощати усюди: на роботі, вдома, в дорозі, в церкві. Прощати усіх: друзів, знайомих, рідних, дорослих і малих, бідних та багатих, простих і знатних. Добре, коли прощаємо один одного в церкві, і не відвертаємо свою голову від того, хто хоче привітатися з нами. Коли служителі прощають тих, хто згрішив і покривають любов’ю, церква зростає і духовно, і кількісно.
Я знаю пастора, який привіз на подвір’я машину цегли, щоб побудувати клуню. Згодом помітив, що невіруючий сусід краде її і використовує для своїх потреб. З кожним днем цегли ставало все менше і менше. Служитель помолився і вирушив до крадія. Пильно дивлячись йому в очі, промовив:
- Я прощаю тобі!
Не чекаючи відповіді, пішов додому. Це так вразило злодія, що через деякий час він відвідав церкву, в якій служив брат, і покаявся.
Біблія вчить нас не тільки прощати, але й молитися за тих, хто нас образив. Історія Йова надихає на це. Після зустрічі з Йовом, Господь сказав трьом друзям, щоб вони звернулися до Йова, аби той помолився за них. Чому? Друзі переступили через свою гординю, усвідомили, що згрішили не тільки перед Богом, але й перед Йовом. А Йов до кінця простив їх. Біблія говорить нам, що тільки після цієї молитви Господь рясно благословив праведного Йова.
«І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші. Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших». Мар. 11:25-26
Лидия Гапонюк,
Турция, Стамбул
Пишу стихи, прозу. Родилась в Украине, живу в Стамбуле.
Прочитано 8814 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Орлёнок. - Владими́р Божий В работе использованы материалы:
1. Текст Святого Писания;
2. Песня \"Орлёнок\" - Я. Шведов.
Крупинка соли - Олег Хуснутдинов Из соляных крупинок складывается вся жизнь. И потом, больные, мы едем на лечение в Солотвинские шахты... Так рождаются Солотвинские записки
Поэзия : Открой свое сердце. - Анатолий Бляшук Люди сегодня впадают в две крайности. Первая – они отрицают существование Бога, а вторая, они обвиняют Бога во всех своих проблемах.
Мне не раз приходилось слышать от людей жалобы на то, что Бог где-то не сохранил их ребенка, кому-то не помог в жизни, в бизнесе, в семье, и т. п. И все эти люди действительно были обижены на Бога. Но у меня к ним есть тоже несколько вопросов: просили ли вы Бога, чтоб Он хранил ваших детей, чтоб Он благословлял ваш бизнес, ваши семьи…? Почему вы думаете, что Бог должен все это делать автоматически? Вы ведь не заключали с Ним ни какого соглашения, и не подписывали ни какого контракта. Вы не можете господствовать над Богом. Вы даже не можете господствовать над своей жизнью. Часто ли вы благодарите Его за то, что встали с постели, за то, что можете сегодня работать своими руками и обеспечивать свои семьи. Ходите ли вы Его путями…? Если нет, тогда и не спрашивайте, почему Бог не делает то-то и то-то в вашей жизни. Для начала вам нужно Его впустить в свою жизнь….
Поэзия : Истинные ценности - Тамара Локшина В погоне, за так называемыми "Звёздами" Голливуда, (обязательно быть худыми, выглядеть как они, быть одетыми как они), мы забываем о том, что давно служим собственному телу..."Культ красоты" вытеснил из нашей жизни, радость, довольство и благодарность Богу за то, что Он создал нас такими, как мы есть. Мы учим этой истине наших детей, но часто не служим им примером. Может быть поэтому наши подростки впадают в депрессию, глядя на себя в зеркало... То, что мы говорим - одно, а то, что мы делаем - совсем другое.
